Метод проектів є одним із провідних засобів перетворення школи навчання в школу життя. Застосування методу проектів в процесі викладання шкільного курсу математики дає можливість: перетворити абстрактну математику (такою її бачить більшість учнів) на цікаву та особистісно значущу, що сприяє розвитку творчих здібностей особистості; активізувати навчально – пізнавальну діяльність учнів при вивченні математики; забезпечити зв’язок теоретичного матеріалу з його практичним застосуванням; надати учням повну самостійність; формувати ключові життєві компетентності: уміння вчитися, загальнокультурну, громадянську, підприємницьку, соціальну, інформаційно-комунікативну та компетенцію збереження здоров’я; значно підвищити результативність вивчення конкретної теми.  

Для формування пошукових компетентностей учнів на уроках математики  доцільно  підібрати задачі задачі, які спонукають учнів до дослідження умови та пошуку цікавого розв’язання. Задачі систематизовано за розділами: задачі з минулого, для кмітливих, задачі на переливання, логічні задачі, розв’язування задач з кінця та цікавинки про числа та розрахунки.

Формування компетентності учня здійснюється не тільки шляхом реалізації оновленого змісту освіти, але й вибором адекватних методів та технологій навчання.

• Однією з найрезультативніших технологій формування компетентностей учня вважається технологія «Розвиток критичного мислення».

Це – універсальна, надпредметна, міждисциплінарна технологія, що сформувати такі уміння: працювати в різних галузях знань з інформаційним потоком; висловлювати власні думки усно та письмово; формувати особисту точку зору, власну думку на підставі осмислення різноманітного досвіду, ідей та уявлень; вирішувати проблеми; займатися самоосвітою; співпрацювати та працювати в групі.

• Формування графічної компетентності учнів.
• Формування конструктивно-графічної компетентності в учнів здійснюються під час вивчення змістової лінії: координатна площина, функції, графіки функції.

Компетентнісний підхід до навчання математики засобами дидактичних ігор.

Дидактична гра як невід’ємний елемент навчання є ефективним засобом суттєвого підвищення інтересу до вивчення математики, одним із дієвих традиційних прийомів у системі інтерактивних технологій, що сприяє успішному комплексному підходу в навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів. Дидактичні ігри – «аукціон», «геометричний лабіринт», «математичний турнір», бліц-опитування з допомогою кросворда, «математична естафета» та ін.

 При проектуванні компетентнісних задач слід врахувати, що в 7 класі опрацювання даних учнями повинно здійснюватися за допомогою однієї технології  або в одному середовищі, у 8 класі – двох технологій або у двох середовищах, у 9 класі – кількох технологій або в кількох середовищах.

       Учитель самостійно добирає кількість і зміст компетентнісних задач. Оцінювання компетентнісних задач є обов’язковим для всіх учнів класу.

      Посилення компетентнісного підходу у формуванні змісту освіти на основі компетентнісної спрямованості вимог до рівнів навчальних досягнень учнів. Це в свою чергу зумовлює привнесення у зміст навчання фізики елементів, засвоєння яких орієнтоване на використання методів і форм активного навчання фізики, зокрема навчальних проектів, що спрямовані на формування предметної та ключової науково-природничої компетентностей учнів. З цією метою в програмі запропоновано орієнтовні теми навчальних проектів і зазначено кількість навчальних годин, що виділяється на цей вид навчальної діяльності учнів;

        Для формування предметної й ключових компетентностей учнів у процесі навчання фізики треба використовувати такі методи і форми організації навчального процесу, завдяки яким забезпечується мотивація навчання, стимулювання пізнавального інтересу, розвиток інтелектуальної й творчої діяльності учнів, формуються прийоми розумової діяльності, навички самооцінки і самоаналізу.

 Предметна компетентність як особистісна характеристика учня передбачає реалізацію системи вимог, якими є предметні компетенції:

• знати і розуміти основи фізичного тезаурусу (поняття, величини, закони, закономірності, моделі, формули, рівняння) для опису й пояснення основних фізичних властивостей та явищ довкілля, засад сучасного виробництва, техніки і технологій;
• уміти застосовувати методи наукового пізнання і мати навички проведення дослідів, вимірювань, опрацьовувати дані (обчислення, побудова графіків), розв’язувати фізичні задачі; використовувати набуті знання в повсякденній практичній діяльності;
• виявляти ставлення й оцінювати історичний характер знань з фізики, внесок видатних учених, роль і значення знань для пояснення життєвих ситуацій, застосування досягнень фізики для розвитку інших природничих наук, техніки і технологій, раціонального природокористування та запобігання їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище й організм людини.

  Одним із ефективних засобів формування компетентностей є проектна діяльність. Виконання навчальних проектів передбачає інтегровану дослідницьку, творчу діяльність учнів, спрямовану на отримання самостійних результатів, під керівництвом учителя. У процесі вивчення того чи іншого розділу фізики окремі учні або групи учнів упродовж певного часу (наприклад, місяць або семестр) розробляють навчальні проекти. Учитель здійснює управління такою діяльністю і спонукає до пошукової діяльності учнів, допомагає у визначенні мети та завдань навчального проекту, орієнтовних прийомів дослідницької діяльності та пошук інформації для розв’язання окремих навчально-пізнавальних задач. Форму подання проекту учень обирає самостійно, або разом із учителем. Він готує презентацію отриманих результатів і здійснює захист свого навчального проекту. Захист навчальних проектів, обговорення й узагальнення отриманих результатів відбувається на спеціально відведених заняттях. Оцінювання навчальних проектів здійснюється індивідуально, за самостійно виконане учнем завдання. Кількість таких оцінювань може бути довільною.

        Розв’язування фізичних задач – ще один дієвий засіб формування предметних і ключових компетентностей учнів з фізики. Треба підкреслити, що в умовах особистісно орієнтованого навчання важливо здійснити відповідний добір фізичних задач, який враховував би пізнавальні можливості й нахили учнів, рівень їхньої готовності до такої діяльності, розвивав би їхні здібності відповідно до освітніх потреб. За вимогами компетентнісного підходу вони повинні бути наближені до реальних умов життєдіяльності людини, спонукати до використання фізичних знань у життєвих ситуаціях, щоб учні розв’язуючи їх, могли добирати факти й знання із різних розділів фізики і суміжних наук для пояснення явища; застосовувати фізичні моделі, дослідницькі стратегії; демонструвати рівень сформованості інтелектуальних умінь (доводити та обґрунтовувати), а також демонструвати готовність застосовувати свої знання в нових ситуаціях; встановлювати зв’язок між окремими знаннями й критично оцінювати ситуацію; виявляти дослідницькі уміння; оцінювати свої дії і рішення тощо. 

Упровадження компетентнісного підходу зумовлює переосмислення технологій контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів. Контрольно-оцінна діяльність учителя, наразі трансформується з контролю й оцінювання предметних знань, умінь і навичок у бік оцінювання компетентностей – готовності і здатності учнів застосовувати здобуті знання і сформовані навички у своїй практичній діяльності.

У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 роки визначено низку перспективних завдань, серед яких:

– оновлення цілей і змісту освіти на основі компетентнісного підходу та особистісної орієнтації, урахування світового досвіду та принципів стало  побудова ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу, підготовка молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності;

– посилення мовної, інформаційної, екологічної, економічної, правової підготовки учнів та студентів.

Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти в основу побудови змісту навчання й організації процесу його здійснення в школі, зокрема навчання математики, покладено компетентнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності. Компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.

Складовими компетентності є знання, уміння, досвід, цінності та ставлення. Досвід учень набуває в процесі роботи з підручником: вивчення теоретичного матеріалу, розв’язування вправ, аналізу ілюстрацій тощо. Кожен підручник, який рекомендований  МОН, містить відповідний матеріал, за допомогою якого учень може набути знань та сформувати відповідні вміння. Сучасні підручники, які орієнтовані на компетентісний підхід у навчанні, мають містити відомості та задачі, які б були спрямовані на формування в учнів суспільнозначущих цінностей і позитивного ставлення до себе, оточуючих, держави, сім’ї тощо, тобто розкривати аксіологічний потенціал математичної освіти.

        Практика роботи в школі показує, що учні бажають навчатися інакше, більш активно, а не таким чином, коли вчитель передає їм свої знання у готовому вигляді. Тому для мене важливим є не той факт, скільки учень знає, а те, наскільки більше учень дізнався та як він буде використовувати отримані знання.

        При викладанні математики прагну дотримуватись по відношенню до учнів таких моментів:

• учень повинен гнучко адаптуватись до мінливих умов задач при їх розв’язанні;
• вміти контактувати з товаришами та сусідами по парті при висуненні ідей;
• уміти самостійно працювати над розвитком своєї особистості;
• уміти робити вибір між двома способами життя: пасивним ( коли за нього хтось робить вибір і приймає рішення, коли він діє під впливом зовнішніх обставин ) та активним ( коли він сам свідомо вирішує, як йому діяти )

Презентація